olenka_stepler

Вирішила тут і собі завести блог в майбутнє...
а взагалі -просто можливість Вам сказати хто Ви, чому Вам цікаво читати мій жж, та чи ми знайомі))) бо я часом знайомих мало за їх жж-іменами не називаю)))

Читаю у когось в статусі щось пов'язане із навчанням і починаю усвідомлювати, що я таки закінчую. Але поки в мене це не викликає суму, а лише радість. Щось сталося із нашою освітою, якщо це викликає в мене радість. На 4-му курсі був сум.

а мені і досі не продають пиво :)
ага, сьогодні знову. =)

Якось ДН перед захистом геть вибив мене з колії. І все разом на мене накинулось.
Але насправді добре, що все тихо і спокійно. І я поступово входжу в стан впевненості та готовності втратити все...чи майже все. Ну, потрібний мені такий стан перед чимось серйозним.

Я знову відчуватиму легку сором'язливість, коли мене вітатимуть та надмірну увагу до своєї персони :)
Але чути, читати, бачити... Це приємно :)
Хочу провести кілька днів/вечорів у компанії друзів =) От завтра і буду вирішувати, з ким і коли.
А ще завтра мені треба попросити методистку змінити мій диплом на аналогічний, але на кілька тисяч знаків більший =)
І ці кілька тисяч знаків я зараз сиджу та дописую. Ще трошки. Але де того трошки взяти, га? Відчуваю, що ще краще розбираюся у темі. Якби мені поставили завдання ще 50 тисяч знайти і по-нормальному відкривалися бази даних E-Lib - думаю, я би стала експертом)) А ще я потроху вивчаю прізвища і контекст. Думаю, для своїх товаришів із роботи я стала безцінна. Але цілком може бути, що саме зараз мені скажуть - ну скільки можна писати той диплом? вже другий місяць нічо не робиш через нього!! ех... ну таке. що буде - то буде :)
Я чекатиму чогось приємного. І - не дуже. Я люблю читати щось щире. Як колись казав один друг, пояснюючи, чому він не говорить коли в нього ДН: "Та шо - це день, коли люди просто говорять все те добре, що вони, може, і не думають про тебе". Я би хотіла читати тільки те, що думають. А коли є трошки негативу, то віриться скоріше. Ну бо не можу ж я бути ідеальною, чи не так?
Розумію, до речі, що в математиці я відчувала себе розумнішою: там був конкретний алгоритм та умови задачі. В гуманітарних науках - жодних алгоритмів (ну, більшою мірою жодних), а умови задачі - такі широкі, що капець. Нагадує задачі фізики, де треба врахувати ВСІ сили, які діють на предмет - включно із тертям із повітрям і т.д. Бо у фізиці ці сили не завжди мають значення - тому їх зазвичай і прирівнюють до нуля, а в такій науці, як моя... Це ж капець!..

таки баран. )

у голові - просто неймовірний біль. таки здалася і випила таблетки. але,по ходу, раніше треба було.
і нудить трохи... це мабуть, через погоду?
а ще я таки відмовилась від тієї роботи. ги :)

моя голова!.. і ще зявилась одна пропозиція. тепер або - довгоочікувані зустрічі із друзями, або - робота...
невже переможуть гроші? сподіваюсь, ті друзі, які прочитають це повідомлення, на мене не образяться.
народ! я віддам зарплату, ще 2 тисячі, які мені віддадуть, 50 євро на поїздку восени в Освенцим (не питайте, нашо...) - і в мене не лишиться грошей взагалі. добре, що необхідні речі мені купить сестра. а остальноє?.. таке...
зате в брекетах :) і хочу вже знімати- але ше фіг, мінімум два місяці, по ходу... а то і довше. нижчі, може, швидше знімуть. але про це тільки завтра взнаю.

Що вона - науковий керівник - так напише?:)
Цьом всім! Я - молодець!=)